Справжнє мистецтво

Натхнення у буденних речах — у зайвих кілограмах або подвійній моралі друзів-вегетеріанців. Такий несподіваний висновок я зробила на виставці   «True Art» («Справжнє мистецтво»).

    Суботнє пообіддя, торговий центр «New Way» на Позняках. Митці піднімаються на другий поверх та несуть величезні полотна, загорнуті у плівку.  У виставкому просторі поки що панує робочий безлад — на підлозі лежать манекен без руки та ящик з інструментами. Одна з художниць бігає,  забруднена білою фарбою, та ставить на стінах відбитки долонь. Уперше бачу, як митці самі розвішують свої роботи.

    Уже завтра кожна картина висітиме на своєму гвіздочку та слугуватиме святковим підтвердженням до Дня художника. А поки що нас проводять до найцікавішої частини експозиції:

• Вісімнадцять є? — запитують з усмішкою, і почувши ствердну відповідь, проводять до темної зали. Пізніше тут поставлять свічки.

    Бачимо чотири картини з оголеними жінками у кольорах Врубеля: «Вона», «Пурпурові вітрила», «Оголений ранок», «Червоне і чорне».

• Ці класичні картини я написала, коли ще була студенткою Харківської академії мистецтв, — згадує художниця Анна Білик, — Дуже пластична була в мене натурниця, Надя. Тоді її малювало відразу 14 художників!
• А чоловіки-натурники у вас були?— лукаво запитую.
• Так, звісно, — художниця шукає фото в телефоні та показує нам власну версію «Давида», — як сказав Мікеланджело, що може бути красивішим за тіло людини?

     Ми ще розпитуємо, скільки платять натурникам, а потім Анна веде нас до основної зали та показує свої пейзажі, які написала у Болгарії. Поряд із зображенням природи несподівано опиняється картина з елементами наїву — з таксою у головній ролі.

• Намалювала свою собачку, поки вона спала, — ділиться Анна, — бачите, яка харківська школа яскрава, імпресіоністична.

    Фотографую художницю на тлі її найгабаритнішої картини «Веселий музикант». Звертаю увагу на кінчики пальців Анни — у фарбі, руки митця.  Художниці прикро за колег, каже: насправді рівень українського живопису — другий після Америки, тільки художники не знають, куди подіти свої шедеври.

За словами організаторки виставки Олени Базалукової, митці не завжди можуть популяризувати свої картини.  Разом з чоловіком Олександром вони створили онлайн-галерею «Мольберт», де художники можуть продати свої роботи — такий формат зручний і для митців, і для покупців. На платформі molbert.com.ua навіть є функція, яка дозволяє подивитися на бажану картину у власному інтер’єрі (на кшталт того додатку, де можна приміряти будь-яку зачіску, завантаживши своє фото).

• Я й свого сина вчу малювати без рамок, — каже Олена, — не лише на А3 чи А4. Психологи радять: для дитини треба купувати великий ватман, і вона сама відриватиме від нього такий шматок для малювання, який захоче. Так само і митці мають бути необмежені у своїй творчості.

    Слова Олени підтверджує художниця Дар’я Тундра: «Мольберт» не просто прагне продати картину, а і розповісти про ім’я митця. До речі, картини Дар’ї візуально виділяються серед інших: це чи не єдині полотна на чорному тлі (крім тих, що в «інтим-залі»), а розвішані вони на виступах стін.

    А ось чоловік прибиває гвіздок. Знайомимось: це Євген Барабан, найбільше любить малювати…поросят. Ми розглядаємо відрубані голови на ядучому фоні та вже подумки проводимо паралелі з орвеллівськими антиутопіями, як художник нас дивує:

• Картину «Дезінформація» я написав, коли мої друзі-вегетеріанці розповідали, що не їдять м’ясо, але при цьому показували шкіряні гаманці.

    Тепер прибігає художниця Оксана Чумакова, починає розпаковувати свої картини. «Мадам Міна», наприклад, натхненна вродою італійських акторок, з величезними виразними очима та в оточенні гранатів. Але тут чимало й інших.

• А ці картини пропагують бодіпозитив?— ми показуємо на «Віолу», гімнастку з пишними формами та м’ячем, та на «Лору» такої самої комплекції, з гімнастичною стрічкою.
• Так, які ж красиві жінки «у тілі»! Я сама за час карантину погладшала на п’ять кілограмів, тоді й вирішила написати ці картини.

   ….Виставка «True Art»  триватиме ще два з половиною місяці. Найцікавіше — протягом експозиції художники можуть змінювати свої картини. А відвідувачі – пити  з митцями каву, брати участь у майстер-класах, дивитися фільми та насолоджуватися власними сенсами, закладеними у мистецтво.

 Вікторія Кудряшова