Нові виклики для «Золотих»

У Алли Демидовоі є книга «Друга реальність», присвячена акторській професії.  Дещо в іншому сенсі, але останнім часом (у період карантину) всі ми ніби перебазувалися у другу реальність: онлайн-життя вирує, допоки театри стоять порожніми. На телеграм каналі «Театр. Мало. Букв» виникла ідея привідчинити двері у ту іншу реальність і поцікавитися, чим живуть наші театральні митці в період самоізоляціі, чи не впали у депресію, що читають, що дивляться, чи репетирують? У результаті виник серіал з мікроблогів від наших театральних активістів під назвою «Записки з підпілля», який, вірю, знайде своїх численних прихильників і серед читачів «Театрально-концертного Києва».  Наперед зазначу: депресія лідерів нашої театральної  спільноти обійшла стороною. Актори та режисери працюють у запропонованих обставинах: думають, мріють, не засмучуються… Театр підбадьорює! І першими у цьому переконують чарівні представниці театру «Золоті Ворота» – директорка-художня керівниця Ксенія Ромашенко та провідна актриса Віталіна Біблів.

• Депресії під час карантину немає!, – пише Ксенія. – Є інше переосмислення та усвідомлення нових викликів та нових векторів роботи. Читаю твори українських письменників, зараз, приміром, «Дивних людей» Артема Чапая. Читаю п’єси, які пропонують режисери. Звісно, дивлюся хороше кіно, серіали, онлайн-вистави, слідкую за європейськими онлайн-фестивалями…  За відсутності структури державного спрямування, артикуляції візій та потреб, самі і формуємо своє бачення і плани виходу з карантину , ставимо перед собою нові завдання…  Які можливі зміни після карантину? На мою думку, зміняться, насамперед, ті, хто здатні аналізувати та змінюватись.  Безумовно, з’являться нові теми для постановок. Розшириться онлайн-ресурс театрів. Доведеться докласти чимало зусиль, щоб відновити офлайн-комунікацію.  Ми в театрі якраз і хочемо використати цей час для розробки, втілення та реалізації онлайн-комунікацій (рубрики на ФБ, ефіри в Інстаграм, контент YouTube, робимо ребрендинг нашого сайту та готуємось до його перезапуску наприкінці травня).  Триває  активний фандрейзинг для реалізації  наших задумів. Маємо, насамперед, переформатувати в цей час наш плановий репертуар (бо він був пов’язаний з постановкою литовськоі режисерки Андри Кальваліускайте,щось довелось  перенести, але водночас розпочали репетиції  нової вистави «Мудак» за п’єсою Андрія Бондаренка (режисера – Таня Губрій). Навіть  імена задіяних у проекті акторів відкрию – Олег  Стефан, Орест Пастух, Артем Пльондер, Христина Люба. Прем’єра «Мудака» запланована на вересень 2020. Розробляємо в цей час проекти для записів телеверсій наших вистав… Нашим театрам хочу побажати усвідомлення того, для чого ми, як театральні державні інституції, існуємо. Мені здається, зараз ми потрібні нашим глядачам, ми маємо бути готовими продукувати комунікацію і діалог з глядачем у будь яких форс-мажорних обставинах, і не давати собі можливості для відпочинку навіть у такі важкі часи.  Театральному соціуму – любові і здоров’я! І здорової любові, бо тільки вона здатна врятувати, зберегти і створити! Чекаю з нетерпінням часу офлайн і дякую життю за уроки, які воно нам дає.

• У цей складний час, на щастя, ніякої депресії нема, – зізнається Віталіна. – Але у перші дні карантину був якийсь страх, що вже нікуди бігти не треба.  Адже все життя бігаєш, а тут, раптом, сиди дома, спи, що хочеш, те і роби… Водночас я отримала можливість читати, дивитися кіно – те, до чого завжди прагнула і не мала на це достатньо часу.  Переглянула старі французькі комедїї, новинки серіалів  2020 року:  «Спіймати Кайдаша», «Перші ластівки», «Подорожники», «Будиночок на щастя-2», «Утриманки-2», «І всюди тліють пожежі», «Чому жінки убивають», «Кролик Джо»… Прочитала «Мітку Ліліт» Галини Щербакової, «800 миль самотності» Оксани Шаварської… Я впевнена, що театр наживо – це як ковток свіжого повітря, після карантину у цьому вкотре пересвідчаться і театрали, і глядачі… Після періоду самоізоляції, звісно, життя матиме певні корективи… А зараз хочу побажати усім – посміхайтеся, частіше обіймайте рідних. І пам’ятайте: карантин не триватиме вічно, все  минає, і це мине.

Олег Вергеліс