«Наївні експерименти» для дітей і дорослих

Театр бойових дій, в умовах якого наша країна живе ось уже десять місяців, мотивує режисерів особливо відповідально ставитися до літературного матеріалу, який має трансформуватися у співзвучні часу перформенс чи виставу. Для своєї нової постановки «Наївні експерименти»  художній керівник ProEnglish Theatre Алекс Боровенський обрав твір норвезького письменника Ерленда Лу «Наївно. Супер». З одного боку, тему, що досліджує автор, можна  сміливо зараховувати до категорії універсальних: пошук власного «я» – процес, до якого у певний період свого життя так чи інакше долучається кожна людина. А враховуючи наші реалії, тема набуває особливого забарвлення, оскільки акценти цього процесу можуть суттєво відрізнятися від тих, які превалювали в мирному житті.

Головний герой історії Лоу, яка, до слова, не має нічого спільного з класичною структурою літературного твору, «великий хлопчик», якому вже добряче перевалило за двадцять. Його життєвий простір – велика ігрова кімната у торгівельному центрі, з пластиковими гірками та яскравими кульками. Туди, зазвичай, батьки приводять своїх дітей, аби ті не заважали їм курсувати від одного бутіка до іншого, приміряючи обновки. За кілька годин малечу забирають, і, раз-по-раз підбираючи пакети з покупками, які постійно вислизають із рук, задоволені прямують до паркінгу. Або не забирають… Як це сталося з нашим героєм, який так і залишився в своїй умовній ігровій кімнаті у компанії численних запитань без відповіді.

Книга написана від першої особи, цим же принципом побудови театрального твору скористався і Алекс Боровенський. Але при цьому головний герой аж ніяк не виглядає вкрай розгубленим або ж самотній, адже співучасниками – а часом і співтворцями – його історії стають глядачі. Часом ця участь обмежується лише схвальним кивком голови після того, як юнак одягає шапку свого брата (ну ось, може цей хлопчина у легковажному худі з оленем нарешті вже подорослішає). А був момент, коли герой роздав глядачам мильні бульбашки і на якийсь час камерний простір Центру Курбаса, наповнений невагомими кульками, перетворився на філіал літнього дитячого майданчика у міському дворі… І хто знає, можливо саме в цю мить хтось із них згадає себе дитиною. Коли світ виглядав таким зрозумілим і прогнозованим, про існування депресії чи розчарування ніхто навіть не здогадувався, а від яскравого сонця доводилося повсякчас примружувати очі. А хтось піде далі і відтворить у своїй пам’яті власні відчуття від усвідомлення того, що безтурботні двори із мильними бульбашками залишилися в минулому а замість шкільних прикладів доведеться шукати рішення значно складніших формул та завдань…

  У виставі беруть участь Ден Виноградов, Катерина Гордієнко, Ілля Мойсеєнко та Алекс Підопригора.