«Київська пектораль»: прощання чи пауза?

Підсумки театрального сезону – одна із обов’язкових функцій літнього періоду, яку намагаються не пропускати ні офіційні ЗМІ, ні блогери. При чому, фактаж, аналітика і висновки у цих текстах можуть не те що відрізнятися, а навіть суперечити одне одному. Підсумовуючи сезон 2024-2025 років, «ТКК» зауважує, що нині за весь час з 1992 року не була оголошена та проведена відома театральна премія «Київська пектораль». Хто прийняв таке рішення,  чим воно було продиктоване і яке майбутнє очікує на відзнаку – ця інформація залишилася у площині «запитання без відповіді». Департамент культури КМДА до Дня театру провів тематичний круглий стіл, який нагадував зустріч членів клубу за інтересами, а не серйозну професійну розмову з висновками та резолюціями. І тиша…

• Під час повномасштабного вторгнення робили усе можливе, аби «Київська пектораль» не зникла з нашого мистецького життя, – говорить Голова київського відділення НСТДУ, яке є одним із співзасновником Премії, Олексій Кужельний. – Перша відзнака за цей період – це премія-подяка, згадували і дякували митцям, які долучилися до лав ЗСУ, стали на захист країни. Друга була присвячена героїчному в нашому театрі – відзначали і вистави, і окремі ролі, було кілька номінацій.
• І нарешті минулий рік: навпроти цієї відзнаки ставимо прочерк…
• Співорганізатором премії є Головне управління Департамент культури, тож і  на третій рік виходили з тими самими труднощами, які були два попередні роки… Справа полягає в тому, що багато статей фінансування Премії у воєнний час не є можливими. Ми викручувалися, як могли, працювали на ентузіазмі,  навіть відзнаки виготовляли, хоч і в економ-версії, але тематичні і стильні, як то розписані відстріляні гільзи… І коли три «Пекторалі»  пройшли, хоч і в  цих складних фінансових умовах, то четверта так і не відбулася . Продовжувати це далі в повному обсязі і проводити Премію  більш-менш достойно чи не робити взагалі?  Оце питання залишилося  ніким не вирішеним:  ані співорганізаторами, ані театральною громадою.  У 2025-му, уперше за 35 років, «Пектораль» не була вручена.  Я дуже сподіваюся, що Премія відродиться, адже це одна із подій, яку не лише чекали всі столичні митці – вона,  направду, прикрашала наше місто, була однією із його цікавинок.  Мені здається, не варто ігнорувати ці напрацювання, які були цікаві і дуже важливі для єднання театральної громади, важливо, аби цей інстинкт театральності, який є в кожній людині, відгукувався, примножувався, транслювався на все місто. Знаєте, коли йдеться про те, що ну війна…Але  війна теж, мені здається, потребує цього театрального виміру. На доказ цього – київські  аншлаги, якась неймовірна театроманія в столиці… Інше питання – як  її зберегти?..
• Які ваші дії як голови столичного відділення НСТДУ для вирішення або принаймні роз’яснення цього питання театральній спільноті?
• Я пишу листи, які традиційно залишаються без відповіді. Так що нічого з цього приводу поки сказати вам не можу. Якщо буде продовжуватися війна, то аргументи залишаться такими ж…
• Чи можна звести «Київську пектораль» до масштабу якоїсь приватної ініціативи?
• Для цього співзасновники мають сказати, що вони виходять із співзасновників, і що тепер це питання віддається на розсуд спільноти. І, можливо, тоді продовження цієї історії відбудеться за прикладом «Українського театру», який Анна Шерман зареєструвала після роздержавлення  і зараз журнал виходить. Можливо, не як часопис у повному розумінні цього слова, а як альманах, але виходить.