Французька неокласика по-львівськи

15 січня на сцені Національної опери України Львівська національна опера презентує одну з найрезонансніших премʼєр минулого сезону – «Діалоги кармеліток» Франсіса Пуленка.  Знаменитий твір французького композитора є одним з найбільш популярних та найбільш відомих зразків цього жанру ХХ століття.

Нова постановка театру, прем’єра якої відбулася у червні 2024 року, стала справді історичною, адже «Діалоги кармеліток» прозвучали вперше не лише у Львові, а й на українській оперній сцені загалом. Тепер львівський театр презентує цю оперу для київських глядачів.

Історія про молоду аристократку Бланш, яка, переживаючи складні події та обставини у часи Французької революції, перемагає власні страхи, сумніви та безпорадність, постане у режисерській візії Василя Вовкуна.

«Україну, –  стверджує історик Ярослав Грицак, – називають лабораторією модерності. Досвід 1914-1945 років, а тепер, на нашу думку, додається й період та досвід нинішньої війни, дає право вживати цю метафору в іншому сенсі: історія України дозволяє з лабораторною точністю вивчати насильство як елемент модерності – це значною мірою історія масових вбивств заради торжества розуму, стверджує Ярослав Грицак. Тож «Діалоги кармеліток» Пуленка, охоплюючи події Французької революції кінця вісімнадцятого століття, дзеркально відображаються й актуалізуються в сучасних українських реаліях».

Неокласична музика Франсіса Пуленка прозвучить під орудою музичного керівника театру та диригента-постановника вистави Івана Чередніченка, який  також наголошує на неабиякій актуальності «Діалогів кармеліток» для українського глядача: «Основною ідеєю опери я вважаю боротьбу особистості  зі злом. Це насправді актуалізує виставу в сучасних реаліях. Людській душі  складно пережити насильство та терор. Головна героїня дійсно зазнає  надзвичайної трансформації в особистому протистоянні злу. Потрібно мати неймовірну силу духу, щоб побороти всеосяжний страх, яким сповнена партитура, та стати до нього обличчям».

«Опера Пуленка не схожа на звичні опери, – переконана журналістка Катерина Сліпченко. – Головними у розвитку партитури стають не арії та дуети, а саме діалоги. Як у драматичній п’єсі вони несуть і сенси, і зміст, і емоції. Для композитора було важливо донести кожну фразу до слухача, тому переважання речитативів надає особливого характеру виконанню. У цьому творі немає любовної історії, ревнощів, помсти, інтриги, боротьби. Тут є історія подвигу заради віри та готовності померти за свої переконання».