«Дім», який збудувала Тамара

Подарунки для рідних і друзів до Нового року – це тема, навколо якої залюбки об’єднуються люди всієї планети. І поки більшість дружно скролить відповідні сайти у пошуках святково-подарункових ідей, театрали столиці вже можуть хвалитися отриманим подарунком. Наприкінці шаленого 2020-го і водночас напередодні нового локдауну у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра відбувся прем’єрний передпоказ спектаклю «Дім» режисерки Тамари Трунової. Ця вистава здатна на півтори години висмикнути із реальності кожного глядача у залі і примусити його, затамувавши подих, разом з чотирма жінками прожити один день у їхньому батьківському  будинку. Раз-по-раз засуджувати або ж виправдовувати то одну, то іншу героїню, дивуватися черговому одкровенню й тому, наскільки теперішні вади людини залежать від дитячих комплексів і образ, аби у фіналі усвідомити, що любов – це не обов’язок, а талант, яким,  на жаль, володіють не всі… Стильні декорації художника Влада Одуденка, музичний супровід наживо гурту MAVKA, неймовірні акторки Ірина Мак, Марина Клімова,  Світлана Орліченко й Наталка Кобізька і розуміння того, наскільки скрупульозною була робота режисера як загалом над виставою, так і над кожною мізансценою, кожним мікроскопічним епізодом – «Дім» по праву можна назвати однією з найцікавіших постановок сезону. Для Тамари Трунової це одна з трьох прем’єр, які, попри карантин, їй вдалося випустити цього року.  

• Тамаро, протягом 2020-го свій творчий доробок ви поповнили трьома виставами («Усі найкращі речі», «Навігатор», «Дім»)… Робота над якою постановкою була особливо складною і чому?
• Усі три вистави – про боротьбу за життя, за себе, про болісне дорослішання, трансформацію. Мені здається, саме про те, що саме зараз переживає суспільство. Рік виявився насичений кортизолом і адреналіном… У цій атмосфері проходили репетиції всіх трьох вистав. Прем’єри вистав «Навігатор» у Театрі на Подолі і «Дім» декілька разів переносилися. «Дім» – вистава, створена у партнерстві з фестивалем Translatorrium (за підтримки Українського Культурного Фонду), була трансльована онлайн і зібрала 1500 переглядів, тепер чекає на офіційну офлайн прем’єру на малій сцені театру на Лівому березі 5 січня. Я вдячна за цей дивний досвід, за ті, часом неочікувані, прояви людяності учасників процесів: прекрасній Олесі Жураківській, акторам і актрисам Театру на Подолі, Віталію Малахову – за запрошення і діалог, супер-команді вистави «Дім», усім, хто був дотичний до процесу створення вистав. Займатися театром сьогодні – справжнє випробовування, яке ми достойно проходимо завдяки тому, що здатні об’єднуватися.  Особлива вдячність Стасу Жиркову за небайдужість та підтримку.
• Які із запланованих проєктів так і не були реалізовані у 2020-му?
• Нажаль, була перенесена постановка в Молодому театрі. Сподіваюсь, що вона, все ж таки, відбудеться. Виношую цю п’єсу вже десять років і не втрачаю відчуття важливості.
• Чи вдавалося у рік онлайн-театру тримати руку на пульсі театрального життя? Які прем’єри в інших театрах переглянули, на яких фестивалях побували?
• Вистава «Погані дороги» (п’єса Наталки Ворожбит) була представлена на Міжнародному фестивалі Українського Театру “Схід-Захід” (Краків, Польща). Організатор фестивалю Фундація Масових Видовищ та Український інститут представив польським глядачам запис вистави. Також вистава «Погані дороги» взяла участь у фестивалі східноєвропейського театру «Radar Ost – Deutsches Theater Berlin» від ETC European theatre convention (Берлін, Німеччина).Театральні прем’єри – перш за все – прем’єри театру на Лівому березі (кожну подивилася по 3-4 рази). Також переглянула відеоверсію вистави «Камінний господар» Івана Уривського (театр на Подолі), виставу Рози Саркісян H-effect і двічі трансляцію вистави Кшиштофа Варліковського We are leaving, за п’єсою одного з найулюбленіших моїх драматургів – Ханоха Левіна. Решта, здебільшого, музичні концерти офлайн та онлайн від Open Opera Ukraine та офлайн концерти в Національній Філармонії.

• З яким новим досвідом, здобутим протягом цього складного року, ви вирушаєте у 2021-й?
• Вирушаю з новими уроками, новим професійним і людським досвідом. З трьома важливими для мене прем’єрами і з великою вдячністю до всіх, хто поряд в театрі і поза театром. Найбільші творчі відкриття – люди, з якими пощастило працювати. Окрім тих, про кого вже згадувала, це – Влад Одуденко, Одександр Курій, Станіслав Ломаковський, Христина Корабєльнікова, Марія Погребняк та інші люди, віддані театру.
• Над якими завданнями і виставами плануєте зосередитися у 2021-му?
• Зараз шукаю назву для великої сцени рідного театру. Починаю «домашню роботу» над постановкою в Національній Опереті. А собі і всім-всім у новому році бажаю здоров’я, імунітету до стресових ситуацій будь-якої природи, приємних хвилювань, сумнівів, пошуку і важливих цінних знахідок!

На фото, наданому театром, – команда вистави «ДІМ»