«Безталанна». Кастинг
5 причин потрапити на прем’єрну виставу франківців
2,3 грудня Київський Національний театр імені Івана Франка анонсує передпрем’єрні покази вистави «Безталанна» за п’єсою Івана Карпенка-Карого (режисер Іван Уривський, художниця Тетяна Овсійчук). Офіційна прем’ єра – 9, 10грудня.
1.КЛАСИКА. Сценічна історія п’єси «Безталанна» – це майже 130 років високих сценічних емоцій, шалених ревнощів та ріки глядацьких сліз. Перша виконавиця головної жіночої ролі (Софіі) – велика українська актриса Марія Костянтинівна Заньковецька (для неї, загалом, п’ эса і створена) – завжди так натхненно грала фінальну сцену убивства героїні, що деякі глядачі були на межі втрати свідомості від театральних потрясінь їі акторською грою. На сцені франківців історики театру можуть пригадати дві попередні легендарні «Безталанні»: 1965-й, знаменита постановка Павла Шкрьоби, грали Яблонська, Копержинська, Морозенко; потім 1979-й, постановка Володимира Оглобліна, грали Куманченко, Лазова. Відносно недавно на Камерній сцені франківців була і студійна версія «Безталанноі»: режисер С. Мойсеєв, грали його учні, студенти і випускники Театрального вишу імені Карпенка-Карого(молодіжна вистава затрималася у репертуарі доволі недовго).
Нове, теперішнє, звернення театру імені Івана Франка до «Безталанноі» передбачає, передусім, режисерський фактор популярного Івана Уривського, що часто прагне перечитати знамениті українські класичні тексти крізь призму свого авторського «чуттєво-символічного театру».
2.КАРТИНКА. За красиву «картинку», тобто за сценографічне рішення нової «Безталанноі», наразі відповідає молода художниця Тетяна Овсійчук (театрали гідно оцінили її визначну сценографічну роботу у «Камінному Господарі» Лесі Українки у Театрі на Подолі) . Як це вже помітно з промо-анонсів вистави (фото та відео) , Тетяна Овсійчук пропонує художнє рішення далеке від побутового театру. Світ її «Безталанноі» – світ високої Стерні на потрісканій від посухи українській Землі та світ розчахнутого Неба, котре прошивать високовольтні електролінії (дроти).
Утім, на думку режисера та художниці вистави, кожен глядач на основі цієї сценічної історії ладен творити у власній уяві і свій автономний сценічний художній світ, що іноді може і не співпадати з заданим рішенням авторів нової постановки.
3.БОГДАНОВИЧ. Одна з несподіванок кастингу нової франківської «Безталанноі» – вічно молодий Олексій Володимировича Богданович у ролі літнього Івана, батьга головної героіні (першим виконавцем цієї ролі, як підказують історики, був великий Марко Лукич Кропивницький).
Богданович, загалом, не так часто задіяний в українській класиці в репертуарі рідного театру, хоча цей актор може зіграти «все». Тим і цікавіший новий класичний виклик. Судячи з усього, у новій версії «Безталанноі» на сцені франківців режисер виводить «батьківську» лінію у п’єсі як одну з домінуючих. І якщо «Безталанна» – це історія про любов, то також і про велику любов Батька до своєї безталанної доньки. Тому наразі такі сильні актори на ролі Івана у різних складах – Олексій Богданович та Олег Стальчук
4.ДОРОШЕНКО. Народна артистка України Ірина Євгенівна Дорошенко не може похвалитися урожайною задіяністю у новому репертуарі Театру Франка. Наразі пропозиція Уривського зіграти свекруху Ганну – режисерський розрахунок, насамперед, на небанальне акторське трактування класичного образу української свекрухи, яку у різні епохи на франківській грали такі великі актриси, як Нонна Копержинська та Поліна Куманченко. Ганну у новій виставі у різних складах гратимуть і Ірина Дорошенко, і Наталія Корпан. Що передбачає різні смислові відтінки однієї постановки та гарантує перегляд театральними фанатами двох різних акторських складів у чергу.
5. ПОКОЛІННЯ. Нова «Безталанна» у франківців, за задумом авторів, не лише щира шана класикам украінського театру, але й актуальна режисерська потреба максимально показати нове акторське покоління Національного театру імені Івана Франка. Тому, насправді, у новій виставі, на думку її авторів, нема персонажів «другого плану». Кожен образ має свою прописану смислову сценічну траєкторію і серйозно впливає на хід подальших подій у знаменитій любовній історії, що згодом перетворюється на трагедію для всіх героїв. Не дарма одна з перших версій назв цієі п’єси звучить як «Безталання», тобто відсутність щастя для всіх героїв. У свій час російський цензор виправив останні букви у авторській назві п’ єси «Безталання», відтоді маємо «Безталанну», де основний ракурс погляду зміщується на Софію, головну жіночу роль.
Софію у франківців грають Марина Кошкіна і Віра Зіневич, дві молоді актриси-лідерки нових кадрових призовів франківців. Кошкіна за останні часи постарался стати ще й зіркою нового українського кіно і делегаткою численних міжнародних фестивалів, де вона це кіно системно і презентує.
Гната грають Акмал Гурезов і Захар Нечипор. Перший став улюбленцем українських кіноглядачів після фільму “І будуть люди… “. А другому акторові, тобто Захарові, колеги-франківці пророкують після прем’єри «Безталанноі» імовірні лаври нового секс-символа украінськоі сцени. Що також і почесно, і медійно вигідно, і сюжетно виправдано, адже п’єса Карпенка-Карого і про «це» також.
У ролі чарівниці Варки – у різних складах – Світлана Косолапова та Христина Федорак.
Пригадуючи класика – мовляв, нема маленьких ролей, – у теперішньому прем’єрному випадку передбачається «укрупнення» деяких образів (з популярноі п’єси), які у виставі гратимуть В’ячеслав Хостікоєв, Віталій Ажнов, Ренат Сеттаров, Олександр Бегма Катерина Артеменко, Мальвіна Хачатрян, Дана Кузь…
5.КОХАННЯ. І, нарешті, можливо, найважливіший фактор потенційної глядацької уваги до прем’єрноі «Безталанноі». Глядач, як відомо, йде в театр не тільки за режисерською формою і не за сценічною метафорою, а, насамперед, – за емоційною історією. У нашому випадку це одна з найпопулярніших історій про кохання за всю історію українського театру. Гнат кохає Варку, але одружується на Софії, згодом повертається до Варки – і у фіналі трагедія, невинна жертва, безталанна.
Отже, є надія, що з таким темпераментним акторським складом театральний Київ згодом отримає одну з найпривабливіших для глядачів новітніх сценічних історій про шалене кохання-безталання украінців.
«Театрально-концертний Київ» дякує за сприяння у підготовці матеріалу режисерові Івану Уривському, художниці Тетяні Овсійчук та акторам-франківцям, задіяний у новій виставі.
Олег Вергеліс
Фото надане Театром імені Франка