Смакуйте театр!

Для історії сезон Копивницького театру 2023-2024 років збереже, насамперед, офіційна статистика: протягом цього періоду було випущено вісім прем’єр («Перед волею» Марка  Кропивницького, «Марко Лукич» (за творами Марка Кропивницького), «Учта на «Хуторі Надія» від Миколи Бабина, «Пошились у дурні» за однойменною пʼєсою Марка Кропивницького, «Острів скарбів» Роберта Стівенсона, «Як важливо бути серйозним» Оскара Вайльда, «Кохання-листування» за мотивами пʼєси Генрі Love letters), реалізовано соціально-публічний проєкт «Мистецтво лікує!», дитяча аудиторія була долучена до «Резиденції Святого Миколая»… Втім, на скрижалях новітньої доби і в пам’яті спостерігачів резонансних подій цей творчий рік у Кропивницькому буде зафіксований численними скандалами навколо крісла керівника театру, учасниками яких довелося стати не лише місцевій мистецькій спільноті та очільникам влади, але й фахівцям зі столичним паспортами. Вандрашек – Корнієнко – Лавренчук… Конкурси – суди – апеляції… Минуле – теперішнє – майбутнє, які перманентно змінюються у залежності від оновлених вердиктів різних гілок влади. Але на завершення сезону 2023-2024 ситуація виглядала наступним чином: в.о. керівника Театру Корифеїв – Євген Лавренчук. Який, не зважаючи на те, що цю посаду він обіймає всього лише кілька місяців, доклав чималих зусиль, аби фіналізувати цей період ефектно, гучно, перспективно, з максимальною пошаною до патріархів з далекого хутора Надії, які значною мірою визначили вектор розвитку як загалом українського театру, так і театру Кропивницького. «Учта на хуторі Надія» та «Перед волею» – дві крайні назви в репертуарі Театру Корифеїв, що здійняли відчутний резонанс серед фахівців і поціновувачів театрального мистецтва.

«Учта…» (автор сюжету та режисер-постановник – Микола Бабин), зокрема, стала переконливим прикладом того, що орієнтиром для розвитку сучасного театру має слугувати поліжанровість. Івент на хуторі Надія   поєднав театралізовану екскурсію, концерт, імерсивний театр, мистецький пленер, перформанс, комедійні імпрези,  авторську кухню (відповідальність за цю складову узяв на себе Євген Лавренчук, який давно практикується в кухарстві, – для «Учти…» він розробив повноцінне меню унікальних страв, включно з  морозивом із крихтами бородинського хліба та кількома видами наливок). Для шанувальників чистоти жанру і прихильників традиційного театру варто наголосити, що подібні постановки не лише мають право на життя – сьогодні вони конче необхідні. Театр – це ж не тільки складні режисерські ребуси та «вічний бій» з кліше і стереотипами, який чимало тих, хто вважає себе професіоналами, все одно програють,  але й ось така його лайт-версія, приклад ефективної і доступної комунікації з аудиторією, яка після подібної імпрези неодмінно слідкуватиме за наступними новинками афіші. Можна з найвищих трибун місцевої влади часто, натхненно і навіть щиро говорити про патріотизм та любов до Кіровоградщини, а можна запросити охочих на хутір Надія, продемонструвавши, що згенерувати цікаву ідею, яка точно прислужиться, зокрема, і розвитку місцевого туризму, для людини креативної взагалі не проблема. (Зрештою, про такі розкішні природні декорації та витриману роками ауру, що огортає кожного глядача, режисерам із найсоліднішим портфоліо можна лише мріяти).

«Перед волею» – це якраз про режисерські ребуси. Поява цієї прем’єри супроводжувалася такою кількістю інтригуючих подробиць, вміло розподілених протягом усієї піар-кампанії, що резонанс їй був гарантований навіть авансом. П’єса, яку дуже складно назвати топовим твором Марка Кропивницького, написана далекого 1900 року у відповідній естетиці, з     доброю півсотнею персонажів – от що, питається, у ній знайшов точно не прихильник описовості на сцені,  сповідник, швидше, радикальних режисерських рішень   Євген Лавренчук? Мозкові штурми численних театралів, які намагалися за допомогою поданих окремих елементів уявити афішу майбутньої вистави і розгадати її концепцію. Спринтерська репетиційна дистанція в театрі, в традиціях якого закладені марафонські відстані підготовки спектаклю. І головна інтрига: що спільного між нашим сьогоденням і проблемами, що турбували героїв Марка Лукича?

Щодо спільного – то тут відповідей виявилося предостатньо. На будь-який масштаб: від шаленого кохання двох людей, якому не судилося бути вільним а значить щасливим, до потреби гідно жити людиною вільною у вільній країні. Воля сьогодні, як і протягом майже усієї історії країни, – це боротьба, боротьба і ще раз боротьба. Перед волею – наш перманентний стан. Понад тридцять років тому здавалося вже напевне: ось він, відповідний закон і декларація про незалежність, і вже точно одвічне протистояння із силами зла залишилося  в історії… Але настає 2014 рік, а потім рік 2022-й, і знову доводиться шикуватися на захист власної волі уже не лише словом, але й зі зброєю в руках. Означивши таким чином відправну точку для своє постановки, режисер протягом усього дійства маневрує між світом живих і тих, хто уже споглядає на нього ж небес. Лікарняна палата – як портал, хроніка з телевізора – як запізнілі застереження, титри під час спеціально надмірної «абракадаброю» героїв, що катувала глядача добрячий шмат часу, як намагання все ж таки дати шанс почутися-порозумітися або ж зрозуміти остаточно, що цього не станеться ніколи. Відсилань до головної причини нашого «перед волею» тут також вистачає. Щоправда, поява представниць “вєлікой культури” у пуантах  на українських сценах сьогоднішніх реалій вже давно не є чимось інноваційним. Але Лавренчук прорахував алгоритм вистави таким чином,  аби не тиражувати  цей образ, а вивести його на новий рівень: у певний момент на сцену у білосніжних пачках він виводить усіх задіяних у виставі акторів. Завчені рухи, люди-роботи, люди-зомбі чи люди-манекени… Метафора приречення і … оптимізму водночас. Адже, за логікою, цей конвеєр має колись вийти із ладу. Russian Dance Тома Вейтса у цій виставі є одним із найвиразніших епізодів. Той, хто бачив-чув – зрозуміє… І відчує закладений у цей момент пророцтво: ця трагедія-абсурд обов’язково закінчиться!

… А поки триває пауза між сезонами 2023-2024 і 2024-2025 – Театр  імені Марка Кропивницького анонсував прем’єрні події наступного творчого року. Їх, щонайменше, буде вісім, у тому числі й міжнародні. Тож готуймо свої рецептори – театр обіцяє потішити високою мистецькою кухнею.