«Наше завтра буде кращим, ніж сьогодні»

Творчий керманич «Київ Модерн-балету» подарував балетоманам свято мистецтва. Вистава «Завтра» відбулася на сцені МЦКМ «Жовтневий палац» у рамках вечора одноактних балетів. Перше відділення – балет «Вгору по річці» на музику Олександра Родіна; друге відділення – прем’єра «Завтра» на музику Фридерика Шопена. Нова постановка була схожа на промінь надії, що все у нас буде добре, це всепереможна поліфонія руху та сонячне світло…Традиціно Раду Поклітару виступив автором лібрето, хореографії і постановником вистави. «Завтра» – це розповідь про нас, про тих хто живе тут і зараз, творить великі справи, робить відкриття та помилки, любить й ненавидить… Від того, що ми робимо, куди йдемо й що робимо цієї хвилини – ми формуємо наше майбутнє завтра, через день, тиждень, рік. Те, яким буде наше завтра, ми вирішуємо вже сьогодні й заради нього живемо на повну сьогодні.

Після прем‘єри ми поспілкувалися з Раду Поклітару. Це була щира розмова про новий творчий проєкт, про виклики, які спричинила повномасштабна війна перед його колективом і особисто балетмейстером, гастролі та нові сценічні роботи, які з нетерпінням чекають шанувальники творчості цієї непересічної особистості.

«Я не публіцист від хореографії»

• Раду, як народилася вистава «Завтра» і як довго ви працювали над цією постановкою
• Наш театр почав активно працювати ще у вересні, але ми показували вистави, які вже є у репертуарі «Київ Модерн-балету». Я зрозумів, що потрібно щось новеньке поставити для мого творчого дому і наших улюблених артистів. Просто брати якусь історію, що немає нічого спільного з подіями, які зараз відбуваються в Україні, було б дивно, а на злобу дня я не вмію робити, бо я не публіцист від хореографії. Довго думав, що б таке придумати? Зрозумів, що музика повинна бути зі «скарбнички», яку маю і заглядаю туди, як «скупий лицар», бо з неохотою витягаю музику, яка є у моїй домашній фонотеці. Інколи думаю, що музичні скарби тануть, але, на справді, стараюся туди додавати нові твори, як класиків, так і наших сучасників.
  В основі балету «Завтра» покладені два концерти Шопена у виконання К.Цимермена. Одного дня відчув, що настав час використати саме ці твори польського класика у своєму балеті. Знаєте, спершу була ідея попросити артистів, щоб вони на диктофон записали голоси своїх дітей. Їхні відповіді на питання, яким бачать своє завтра? З цього зробити звуковий колаж із коротких і довгих дитячих фраз, а потім додати до музичної основи майбутньої постановки. Втім, я відмовився від цієї ідеї, бо подумав, що це занадто вийде спекулятивним рішенням і вирішив просто залишити приголомшливу музику Шопена, під яку помріяти і пофантазувати на тему, яким ми хочемо побачити своє завтра…
  Наше завтра точно прийде і я впевнений, що воно буде кращим, ніж сьогодні. Мені здається, чим яскравішим й світлішим буде культурний продукт, створений під час війни, тим легше буде емоційно кожному пережити цей темний час у нашому житті. Вистава народилася досить швидко – десь за 10 днів, бо артисти мене розуміють з півслова. Для 24-хвилинного балету – це швидко.

• Під час вистави глядачі побачили чимало нових облич. Це відбулася ротація у вашому колективі чи вимушена міра через те, що під час війни артисти виїхали з Києва?
•  Так, чимало артистів «Київ Модерн-балету» були вимушені у перші дні рашистської навали, через обстріли, виїхати. Хтось опинився у Західній Україні, хтось поїхав далі – за кордон. У нас високопрофесійні майстри, які знайшли роботу, а тому, коли театр відновив роботу у Києві, то нам довелося провести кастинги, аби вибрати танцівників до свого колективу. Я, як громадянин Молдови, можу спокійно виїжджати з України. Проблема зараз в  іншому: важко виїхати чоловікам-артистам із країни під час воєнного стану. А у мене є проблема, як іноземця, в’їхати до України… але я все одно приїжджаю, проводжу кастинги, репетиції. Ми спільно з колегами оновлюємо репертуар «Київ Модерн-балету». Нещодавно подали заявку до Українського фонду культури на отримання гранту, аби мали кошти поставити балет «Дискримінація».

•  Коли планується прем‘єра балету «Дискримінація»? На яку музику буде постановка?
• Якщо все буде добре, то запросимо глядачів на прем‘єру восени. Музична основа балету вже є – це твори класика – Генделя і нашого сучасника – Валентина Сильвестрова. З Валентином Васильовичем ми вже домовили про співпрацю і маестро не проти, аби в балеті лунала музика двох авторів. Лишилося тільки виграти грант, отримати кошти та розпочати роботу над новим балетом.

• У виставі «Завтра» порадувало балетоманів повернення, після травми, Олексія Буська на сцену, а де інші ваші зірки, зокрема Артем Шошин та Олена Салтикова?
• У кожного з перерахованих вами зірок свій творчий шлях. Під час війни наші актори виїжджали за кордон цілком легально. Шошин і Салтикова виступають у країнах Європи, Канади і США. У артистів по-різному складаються творчі долі. Для мене величезна радість, що Олексій повернувся до нашого колективу. Він артист, який був із першої плеяди трапи «Київ Модерн-балету». Ми розпочали з Буськом працювати ще у 2005 році, він виступав у багатьох моїх балетах. У нас з Олексієм були різні періоди: коли він уходив, потім повертався… Він приголомшлива особистість, багато шукає, але у нього складна творча доля і не простий характер. Ми всі не ангели, але головне, те, що бувають не ангели талановиті, а є не ангели бездарні. Бусько – талановитий не ангел!

• Сьогодні трупа театру яка?
• 21 танцівник: 9 жінок і 12 чоловіків.

«Театр працює і це головне!»

• Під час пандемії CОVID-19 здавалося, що настали складні часи, але розпочалася повномасштабна війна і ми зрозуміли, що величезні випробування ще по переду… У вас було відчуття, що велика війна буде і де застала вас російсько-українське повномасштабне вторгнення?
• Пандемія навчила нас працювати дистанційно, шукати різні шляхи, як робити так, аби митці не втрачали творчу форму. Про те, що кривава війна буде? Ні, я гнав думки такі… Просто не вірив, що сьогодні, у центрі Європи, буде розв‘язана війна окупантами на кшталт Другої світової. Було відчуття, що війна нікому не потрібна. Хоча знав, що, наприклад, Посольство Японії в Україні закликало всіх своїх митців, які працювали або вчитися в нашій країні виїхати, і за свій кошт допомагало в евакуації не лише своїх громадян, а й членів їхніх сімей (чоловіків, жінок, дітей), які не японцями. Балетна японська діаспора є у всьому світі, а те, що рекомендувалося мало насторожити: щось має найближчим часом відбутися. Але не хотілося вірити в щось погане. Втім, на жаль, все сталося за дуже фантастичним і страшним кремлівським сценарієм, і вже понад рік війна на українській землі, розв‘язана московитами не закінчується…

24 лютого 2022 року я був у Києві. Вранці прокинувся від гучних вибухів ракет у своєму домі. Швидко зібрав речі, документи, забрав свого собаку Расті, і виїхав спочатку до Львова, потім за кордон. Для свого пса взяв їжу, речі, а для себе забув покласти теплу куртку. .. Спочатку мене прихистив друг і колега Андрій Мусорин, керівник балету Львівської опери. Саме він позичив мені куртку, яка дуже виручала від холоду під час поїздки.

Офіційної евакуації нашого театру не було, а кожен митець приймав сам рішення виїхати, чи лишитися у Києві. Частина колективу виїхала, потім повернулося, а частина була весь час тут. Після того, як рашистів відкинули з Київської області та ситуація трохи стабілізувалася я приїжджав в Україну, зустрівся з директором-художнім керівником «Київ Модерн-балету» Володимиром Меленчуковим, артистом Дмитром Кондратюком, з яким ми працюємо  з перших кроків становлення нашого театру. Ми прийняли спільне рішення, що треба відновлювати роботу колективу. У мене, на той час було чимало контрактів із різними театрами за кордоном, а тому приходиться дороблювати розпочате, і продовжувати роботу у Києві. Тому зараз приходиться туди-сюди їздити. Коли мене немає, то Дмитро  Олександрович виконує ще мої обов‘язки, як головного балетмейстера «Київ Модерн-балету». Театр працює і це головне!

• Нині артистам виїжджати з України дійсно складно. Чи є плани гастрольної діяльності «Київ Модерн-балету» за кордон?
•  На початку війни було чимало творчих пропозицій з різних країн, а зараз дуже мало. Знаєте, на піку популярності українського мистецтва, чомусь західні імпресаріо хотіли аби ми представляли вистави на музику Петра Чайковського, але ми відмовлялися, і тому наступав параліч творчих планів. Хоча ми розуміємо, що Петро Ілліч немає ніякого відношення до цього божевілля, яке є війна, розв‘язана путіним, але зараз не доречно, і не той момент, морально та емоційно не коректно виконувати твори на музику цього російського класика.

• Через де-русифікацію з репертуару «Київ Модерн-балету» вилучили такі аншлагові ваші постановки, як «Палата №6» за Чеховим, балети на музику Чайковського – «Лускунчик», «Лебедине озеро. Нова версія», «Пікова дама». Це вже закриті сторінки вистав, що вже увійшли до балетної історії, чи з часом, після війни, щось зміниться?
• Мені пропонують різні закордонні театри поновити ці постановки на їхніх сценах, але я відмовляюся, бо розумію, що ці твори не на часі. Я впевнений, що коли війна закінчиться перемогою України, заживляться рани, наступить мир, і може тоді твори Чехова та Чайковського повернуться до афіш наших театрів. Ти паче, що Антон Павлович і Петро Ілліч мали українське коріння у своємо родоводі. Деякі порівнюють Чайковського та Вагнера, але якщо Вагнер дозволяв собі якісь антисемітські висловлювання, які використовувались під час Гітлерівського Рейху, то Чайковського не можна звинувачувати, що маестро  щось говорив проти українського народу…

• Ви багато працюєте за кордоном. У facebook була інформація про скору прем‘єру у Латвії гоголівського «Вія» на музику киянина Олександра Родіна. Це перенесення вашої постанови «Київ Модерн-балету» чи зовсім нова редакція вистави?
• Уперше в історії сучасної України модерн-балет на українську тематику увійде до репертуару європейського національного театру. Композитор та ідейний натхненник Олександр Родін, художник по костюмах Дмитро Курята, диригент Латвійської національної опери Каспарс Адамсонс. Прем’єра у Ризі намічена на 20 та 21 квітня. Це повністю український творчий «продукт», плюс живий оркестр (не фонограма, яку ми використовували у Києві) та артисти Латвійської опери та балету. Це перенесення вистави, яку ми зробили для «Київ Модерн-балету», але у Ризі це вийшла розширена версія по складу виконавців для великої сцени. Також у постановці використовуватимуться нові відеотехнології, які надають більше видовищності балету.

• На початку становлення «Київ Модерн-балету» вам дуже допоміг український меценат Володимир Філіппов. Чи є зараз спонсори у вашого театру?
• Нині ні меценатів, ні спонсорів ми не маємо. Я дуже вдячний Філіппову за поміч. Нещодавно ми з ним бачилися у Чехії, коли я робив кастинг артистів для своєї нової постановки «Хвилі» на музику Баха та українського, а крапельного співу, який буде представлений на сцені Національного балету Брно. Ми поспілкувалися, згадали старі часи… Нагадаю, історія «Київ Модерн-балету» розпочалася 19 грудня 2005 р., коли відбулася прем’єра вистави «Le forze del destino/Сила долі». У той час «Фонд мистецтв Володимира Філіппова» запросив мене до співпраці. Володимир Вітольдович запропонував створити новий український театр сучасної хореографії, задуманий, як авторський, де репертуар та художні пріоритети визначаються моїми постановками. Театр, що апелює до формування творчої лабораторії сучасного танцю: сміливі експерименти, оригінальні прочитання всесвітньо відомих театральних сюжетів, оновлення та збагачення форми й лексики сучасного танцю… Філіппов досі проявляє увага до нашого театру, мистецтва хореографії, цікавиться й моєю творчістю. Він високоосвічений чоловік, бізнесмен, який цікавиться не лише грошима, а й мистецтвом, яке знає і добре розбирається… На жаль зараз театр виживає сам, шукає гранти на постановки.

Тетяна Поліщук

 Фото надані «Київ Модерн-балетом»