«Кортес» – рекордсмен!

«Кортес» у «Золотих воротах» має доволі цікаве означення жанру: «майже епічна комедія». Три слова, які разом виглядають наскільки перспективно та провокативно стосовно структури і контекстуального наповнення сценічного дійства, що емоційний стан глядачів десь ближче до його фіналу спрогнозувати – навіть приблизно – було би вкрай важко. Прелюдія ж до вистави у форматі телепередачі стерла, наче ластиком, усі несміливі прогнози стосовно подальшого розвитку подій: «золоті» Віталіна Біблів у ролі старорежимної телевізійної ведучої і Богдан Буйлук у ролі молодого амбітного режисера розмірковують на тему сучасної української культури. Пристрасно, не без лайливих слів, зриваючись – це стосується, насамперед, героїні Віталіни – на вереск. Словом, видно, що люди в темі і вона їм не байдужа.

Занурюючись у далекі часи конкістадорів, авторка п’єси Лєна Лягушонкова з притаманною їй іронією дає зрозуміти, що насправді історичні  обриси – всього лише умовність, периметр для чергової битви добра зі злом, правди з брехнею, прагнення до волі з постколоніальною свідомістю.  Режисерка Тетяна Губрій та художниця Олеся Головач трансформували цю сентенцію в … ескіз фільму, який, цілком можливо, зняв би герой Богдана Буйлука, якби нарешті отримав фінансування.

Похила поверхня сцени – форма, що останнім часом є досить популярною в сценографії українського театру – тут є важливою умовою для того, аби вистава відбувалася у заданому режисеркою темпоритмі. Дійство маневрує між часами, повертаючись із минулого в теперішнє, а, приміром,  Богдан Буйлук тут – не лише героїчний Ернан Кортес, що разом із соратниками дуже своєрідно і небезкорисно намагався допомогти ацтекам, але й в окремих епізодах – той самий наполегливий режисер з телевізора, який дивиться на все, що відбувається, вже сьогодні, аналізуючи сильні і слабкі сторони сюжету, який неодмінно має бути втілений у кіно. (Вистава взагалі містить чимало кіношних прийомів, а  «уповільнена зйомка» на сцені виглядає не менш ефектно, ніж на екрані).

У виставі грають також Антон Соловей, Катерина Вишнева, Анастасія Бабій, Христя Люба та інші актори театру. Злагодженість камерного «золотого» колективу дедалі міцніє: тут завжди присутні безпомилкові підтримка і  відчуття колеги. (До слова, тут деякі актори виходять на сцену у ролі протилежної статі).

«Я впевнена, що деякі люди після вистави задумаються про питання деколонізації нашої свідомості загалом. А інші просто подивляться, і їм буде весело. Це також нормально…» Цілковито погоджуюся із цими словами режисерки Тетяни Губрій.