Фатум для двох досконалостей
Режисер Станіслав Сукненко репетирує виставу-бенефіс Лариси Кидочникової
«Театрально-концертний Київ» продовжує практику детального і всебічного анонсування театральних подій, які обіцяють зібрати якнайбільше вражень від глядачів і критиків. Після «Украденого щастя» в Національному театрі імені Івана Франка, прем’єра якого відбудеться 1 липня, запрошуємо познайомитися з натхненниками та учасниками арт-проєкту «Жорж і Фридерик. Вона і Він», робота над яким триває у Будинку кіно. В основі майбутньої вистави – історія кохання французької письменниці Жорж Санд та польського композитора Фридерика Шопена. У головних ролях – легендарна актриса театру і кіно Лариса Кадочникова та актор Андрій Карпов. У проєкті також зайняті актори київських театрів Олена Тополь (Соланж) та Кирило Прокопчук (Морис), які грають дітей Жорж Санд. Першим запрошуємо до розмови режисера-постановника Станіслава Сукненка.
- Станіславе, чим особисто Вас зацікавила ця історія, чим зачепила?
- Якщо говорити відверто, то від початку мене зацікавила історія Лариси Кадочникової, яка колись розповіла мені про свою давню мрію зіграти Жорж Санд. На той час я уже здійснив постановку вистави «Страждання юного Вертера» в Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки і Лариса її бачила. Вона дала прочитати свою п’єсу і запропонувала стати її режисером. Я переконаний, що мрії кожної людини мають збуватися, тому й погодився на таку пропозицію. Потім з’ясувалося, що різні режисери намагалися працювати з Ларисою, але минали роки, а ця історія чекала на свій час… Мене особисто приваблює в цій роботі можливість «доторкнутися» до теми кохання та непростих взаємовідносин двох великих людей – відомої французької письменниці та геніального польського композитора і музиканта. Це був найзнаменитіший роман ХІХ століття, який дотепер оповитий таємницею, чутками та всілякими припущеннями. Особисто мене цікавить аспект, про який колись написав Оскар Уайльд: «У долі людей, фізично або духовно досконалих, є щось фатальне…»
- Як довго репетируєте? Карантин став перешкодою чи навпаки, адже вивільнилося більше часу у зв’язку із меншим завантаженням у театрі?
- Ми працюємо над цим проєктом уже кілька років у вільний час від основних робіт. За цей період навіть змінився акторський склад. Але карантин став для нас саме переломним моментом, коли вивільнився час і випала реальна нагода нарешті зосередитися на цьому проєкті.
- Коли орієнтовно відбудеться прем’єра? Чи плануєте покази за межами Києва?
- Нам дуже хочеться зробити прем’єрний показ наприкінці серпня, на День народження Лариси Кадочникової. Це її мрія, це її вистава, це її бенефіс… Оскільки це арт-проєкт, який ми робимо не в рамках конкретного театру, то в наших планах показувати його на різних сценах та майданчиках. Звичайно, нам хотілося, щоб його побачили не тільки у Києві.
- Як працюється з пані Ларисою? Чи вдається знаходити компроміс у спірних моментах, якщо такі існують?
- З Ларисою ми знайомі не один рік, а ще доля подарувала мені шанс попрацювати разом з нею на одній сцені. Це була вистава «Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» в Театрі Імені Лесі Українки. Ще тоді вона мене вразила своїм високим професіоналізмом, дисциплінованістю, майже жертовним ставленням до акторської роботи. З таким сьогодні зустрічаєшся, на жаль, не кожен день. Від початку Лариса мені сказала: «Ти режисер – і для мене, і для інших акторів. Я в твою та їх роботу не втручаюсь. Це тільки твоя справа». Тому жодних компромісів в нашій роботі. Моє завдання не диктат, а розгледіти у виконавцях те, що не було відкрито і побачено іншими, й у співпраці, зробити так, щоб це дійсно працювало. Лариса Кадочникова – легенда для багатьох шанувальників її таланту, але в репетиціях – вона нарівні з молодими акторами – ніяких привілєїв та поблажок . І її неможливо за це не любити. Лариса Кадочникова – особлива виконавиця і неповторна особистість. Я сподіваюсь, що незабаром глядачі зможуть побачити ще й несподівану, неочікувану, рідкісну трагедійну актрису.
- Розкажіть, будь ласка, про музичне оформлення вистави.
- У проєкті, зрозуміло, буде звучати музика Фридерика Шопена, а також композиції відомого французького кінокомпозитора Філіппа Сарда.