Поезія воєнних дій

Суть ініціативи полягає у тому, що актори-франківці на першому етапі проєкту створюють авторські відео, де пропонують своє творче  бачення сучасних українських поетичних текстів, народжених російсько-українською війною, а згодом, у переможний мирний час, театр має  намір створити й сценічну імпрезу на основі сучасних українських віршів про війну в форматі умовного «Поетичного театру» .

Автор ідеї та модератор «Поезії незламних» – режисер театру імені Івана Франка Іван Уривський, художній керівник проєкту – Дмитро Богомазов, режисерка відеоверсії – Анастасія Коржова. Серед акторів-франківців, які долучилися до «Поезії незламних», – Остап Ступка, Євген Нищук,  Акмал Гурезов, Михайло Кукуюк, Олексій Богданович, Ірина Дорошенко, Тетяна Міхіна,  Марина  Кошкіна, Ксенія Баша, Мальвіна Хачатрян, Катерина Артеменко, Олександр Форманчук, Роман Ясіновський,  Дмитро Рибалевський, Анастасія Чумаченко, Олександр та Марія Рудинські, Павло Шпегун, Ксенія Жданова. Коло обраних українських авторів також широке: Любов Якимчук, Катерина Калитко, Сергій Жадан, Мар’яна Савка, Єлизавета Жарікова, Світлана Дідух-Романенко, Юрій Рибчинський, Олександр Ірванець, Юрій Іздрик.

Справжнім відкриттям для багатьох українських театралів у цей воєнний період стали нові твори молодого українського поета Ігора Астапенка. Чий текст «Штаб» миттєво розлетівся  соціальними мережами, його читають у своїх відеосюжетах  як професійні актори, так і звичайні поціновувачі поезії. Таке ж сильне враження справляють на читачів й інші поезії Ігора Астапенка військової доби – «Істина в війні», «Данило»,  «Сніжить мені, мамо», «БМП»…

Декілька текстів  Астапенка увійшли і в проєкт франківців «Поезія незламних».

Ігорю Астапенку 30 років. Він народився  у Білій Церкві. 2015-го закінчив Інститут філології Київського університету імені Тараса Шевченка.  Він є фундатором Всеукраїнського конкурсу поезії «Гайвороння», лауреатом премії «Золотий кларнет» (за збірку «Щільник») та  літературного конкурсу «Коронація слова». Перший роман Ігора має назву «Чаполоч» (2019).

Напередодні старту проєкту «Поезія незламних» Ігор Астапенко відповів на декілька запитань «Театрально-концертного Києва:

 –  Ігоре, цікаво, а де тебе особисто  спіткав фатальний день початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, тобто, 24 лютого 2022 року?

 – Я був удома, як і всі. Мав зранку їхати на роботу, були плани на день. Хоча, звісно, спалося тоді неспокійно, усі ми були огорнуті тривогою,  передчуттям війни.

– Пригадай, будь ласка, якусь одну свою поетичну строфу, де, на твій смак, найглибше і найточніше закарбована тема теперішньої російсько-української війни?

– «діти що стали янголами не встигли стати людьми

чи встигнуть стати батьками діти цієї війни?

і хто розгрібатиме сни від вибухів і сирен?

хто буде тягнути пам’ять з переліками імен?»

– Можливо, є бажання зібрати свої  нові тексти, написані у воєнні дні, і видати нову  збірку поезіі?

  – Про це зараз навіть не думається. Поезія народжується тоді, коли  вона тебе обирає сама. Якщо буде пласт текстів, можна буде думати і про збірку. Але для початку нам потрібно перемогти ворога.

На думку режисера Івана Уривського (модератора проєкту «Поезія незламних» ), теперішня театрально-поетична антологія франківців має на меті, насамперед, популяризацію сучасної української поезії, аби задокументувати теперішній трагічний час та творчі вияви цього часу, які особливо сильні саме у поетичному мистецтві. «Адже поезія – це  імпульс,  емоція, спалах блискавки, нестримна енергія, поезія – це  вічність, закарбована  в одну мить», – каже Іван Уривський.

Стосовно нюансів подальшої сценічної адаптації проєкту «Поезія незламних» режисер говорить, що деталізувати цю тему поки передчасно: «Для нас наразі головне – перемога над одержимим ворогом. А вже після Перемоги можна думати  і про  українську прозу, і про українську поезію на Національній сцені».

На фото : український поет Ігор Астапенко, твори якого увійшли до проєкту київських франківців «Поезія незламних»  (світлина з особистого архіву поета).

Олег Вергеліс