З Києва – до Європи

Це театральне дійство, збагачене комп’ютерною графікою і озвучене оригінальною музикою, вже двічі приходило до глядача — у Києві і в Кракові. А ще двічі цей перформанс відбувався у форматі театралізованих  поетичних читань — у київському Французькому культурному центрі, і у Львівському оперному під час Форуму видавців. Воно має назву «Едігна. Донька Анни Київської і Генріха І. Початок Славного Служіння», і розповідає про доньку Анни Ярославни, принцесу Едігну, чий дивовижний життєвий чин добре відомий у Європі, а зокрема — в Баварії, де цілителька і проповідниця Едігна причислена до лику святих. Щороку у містечку Пюх відбуваються урочистості, присвячені цій надзвичайно цікавій історичній постаті.

Анна Ярославна мала повне право пишатися нащадками — її син Гуго був ініціатором першого хрестового походу, сміливим вояком-авантюристом, інший син — Філіп І — став королем Франції і правив близько півстоліття. А її єдина донька мала інше призначення, яке відчувала із самого малечку. Тож зовсім молодою вона залишила королівський палац і розпочала мандрівку на Схід. Можливо, у її планах було досягти Київської Руси, батьківщини славних предків, про яку вона безперечно знала з розповідей матері-королеви. Подолавши значну частину того шляху, Едігна знайшла собі притулок у лісах Баварії, неподалік від уже згаданого вище містечка Пюх. Поселившись у дуплі велетенського дерева, Едігна (тоді ще без прикметника “свята”) охоче спілкувалася з місцевим населенням, пропагуючи Святе Письмо і лікуючи людей, а також їхню худобу. Вже сама ця деталь свідчить, що Едігна мала непересічні здібності і відповідні знання. Тож нічого дивного немає в тому, що по її смерті у дуплі дерева, яке служило Едігні домом, були знайдені предмети, котрі свідчили про її приналежність до королівського роду — а потім завдяки зусиллям громади довколишніх сил та містечок — Едігна була канонізована римо-католицькою церквою.

Генеральний задум цього твору належить Федору Баландіну, який п’ять років тому заснував фестиваль Anne de Kiev Fest. У рамках якого відбулося вже чимало знакових мистецьких подій — варто лише згадати встановлення пам’ятників Анні Київській, проекту “Шлях Королеви”, який має на меті увічнення пам’яті Анни Ярославни по шляху її подорожі з Києва до Франції. Перший з цих монументів постав восени 2016 на Львівській площі столиці. Історію Едігни Федір Баландін дізнався з книги відомого французького дослідника Філіппа Делорма «Анна Київська», український переклад якої було видано в рамках другого Anne de Kiev Fest. Так виникла ідея втілити історію Едігни на сцені. Для цього Федору довелося написати синопсис п’єси і залучити чимало митців, більшість з яких мають високе, неоднораз підтверджене реноме.

Текст віршованої п’єси про Едігну написав Олександр Ірванець. Для нього це — перший подібний твір. «Хоча я й створив уже з десяток п’єс, і переклав удвічі більше, проте віршована історична драма була цілковито новим для мене жанром»,  —  зізнається сам письменник. Твір цей постав у лютому 2017 року, і Федір Баландін замислився над його сценічним втіленням. Реальних дійових осіб у його постановочній версії лише дві — і обидві ролі жіночі. Образ Анни Ярославни елегантно втілила Ірма Вітовська, а молода актриса Молодого театру Анастасія  Блажчук створила на сцені Едігну — легку і пластичну, зухвалу і відчайдушну.

Образний ряд вистави багатий і цікавий, бо окрім реальної гри двох головних героїнь глядач отримує і насичений візуальний ряд. Усі чоловічі персонажі у спектаклі виникають винятково  на площині екрану. Князь Ярослав, король Генріх І, Чернець з Руси, принц Г’юго заговорили (і заспівали) вельми впізнаваними і шанованими в Україні голосами — Федора Стригуна, Остапа Ступки, Тараса Компаніченка, Євгена Нищука. Намалював ці образи, вишукано і стильно Андрій Єрмоленко, а змусив рухатися аніматор Олексій Березюк. Тож, теплого червневого вечора 2018 року в сутінках на Михайлівській площі глядачі мали можливість насолодитися не лише візуальним видовищем. Оригінальну музику до вистави створив Іван Небесний — один з найвідоміших сучасних композиторів нової хвилі. Над хореографією  працювала головний хореограф театру ім. І. Франка Ольга Семьошкіна. Костюми персонажів створила Алія Меженіна.

Образ Анни Ярославни елегантно втілила Ірма Вітовська, а молода актриса Молодого театру Анастасія  Блажчук створила на сцені Едігну — легку і пластичну, зухвалу і відчайдушну

Постановка також отримала бурхливі оплески польських глядачів під час Днів Києва у Кракові, де в рамках Ночі Поезії 6 жовтня виставу зіграли на площі Старий Ринок, у природніх декораціях королівської столиці Польщі. Твір цей, за задумом Федора Баландіна, зумисно не повинен виставлятися регулярно, —  хоча у ньому й задіяні першорядні виконавці. Однією з наступних країн, які прийматимуть «Едігну» має стати Німеччина — вже кілька міст висловили свою зацікавленість у презентації цього перформансу на своїх теренах.

Наступного року також очікується всеукраїнський тур вистави, який розпочнеться з Луцька, де міська влада запропонувала відчинити для «Едігни» брами славетного Замку Любарта. Тож  «Едігна» потрохи крокує Україною і Європою, а допитливому глядачеві варто час від часу перевіряти інтернет-ресурси на предмет ексклюзивного показу цього рідкісного й вишуканого дійства в котромусь із близьких для нього міст.

Фото: Наталка Кравчук