«Нічого зайвого»

Вероніка та Михайло – україномовна, Андрій та Ганна – російськомовна родини з Києва. Синові Вероніки та Михайла, Давидові, розбив губу та вибив два зуби Матвій – син другої родини. Місце дії – квартира постраждалих, куди прийшли для з’ясування стосунків мирним цивілізованим шляхом Андрій та Ганна…

«Бог різанини» – комедія, яку написала французька актриса й  драматург Ясмін Реза. Київський академічний театр на Печерську адаптував текст до українських реалій, окрім іншого, перенісши місце дії бійки з Франції на дитячий майданчик Новопечерських Липок (режисери – Ольга Ларіна та Денис Мартинов, вони ж – виконавці ролі Вероніки та Михайла). Давайте забудемо про постановки п’єси в театрі «Антуан» (Париж), «Гілгуд» (Лондон), прем’єру на Бродвеї, відомий фільм Романа Поланскі «Різня» etc. Залишимо за дужками також виставу Молодого театру. Жанр цього спектаклю – комедійний соціальний мюзикл, і наш соціум в ньому сповна репрезентований.

Четверо персонажів… ні, не в пошуках Автора, а в спробі домовитися, але без компромісів, висловитися, але без готовності почути

Спектакль чітко структурований – монологи, діалоги, полілоги, 4 зонги – кожному героєві по одному (жаль, можна було би й більше, авторська музика Дениса Мартинова є окрасою усіх вистав, в яких вона звучить). І уся ця структура сповнена емоцій, вони струмлять по її чітких лініях, як кров по жилах.

«Вітальня. Жодного реалізму. Нічого зайвого» – перша ремарка п’єси сповна  передає суть цієї вистави. Четверо персонажів… ні, не в пошуках Автора, а в спробі домовитися, але без компромісів, висловитися, але без готовності почути. Режисери та актори одразу пропонують правила гри; зовнішній вигляд персонажів гармонізований із їхнім внутрішнім станом, тож буквально з перших хвилин, коли родини розсідаються, немов у терапевтичній групі, і так само не можуть розпочати спілкування, зрозуміло, що між ними – прірва. Комунікативна, соціальна, особистісна (Вероніка – письменниця, працює на півставки у книжковому магазині, її чоловік – продавець господарських товарів; Андрій (Артур Зайцев) – успішний та впливовий адвокат, його дружина Ганна (Юлія Першута) – консультант по об’єктах культурного спадку). Зрозуміло, що хлопчик, батько якого однієї хвилини розмовляє з кимось, а іншої – без будь-якої паузи переходить на розмову про справи по невидимій гарнітурі, має мотивацію взяти палицю й повибивати іншій дитині зуби. «Нас не цікавить, про що він думає», – основна характеристика, яку дають синові батьки. Домінантна жінка в одній родині – домінантний чоловік в іншій: питання часу, коли, врешті-решт, маски буде скинуто та потоки внутрішньої агресії спрямується один на одного.

Тим цікавіше спостерігати, як усі герої балансують на краю цієї прірви.

… Головне питання п’єси «зависає» в повітрі, примирення не відбувається. Автори вистави змінюють фінал, бо не хочуть залишати ситуацію в глухому куті. Вони знаходять дотепний вихід із, здавалося б, безвихідного становища: коли усі остаточно пересварилися, виявляється, що хлопчики, забувши про конфлікт, пішли разом в кіно. Тож… Давайте будемо сподіватися, що наші діти будуть розумніші за нас.