«Театр дю Солей» в Києві?!

12 днів безкоштовного воркшопу з акторської майстерності від Кочової школи Паризького «Театру дю Солей» (не плутати з цирком!), який тривав з 23 березня по 5 квітня у Києві, пролетів на одному диханні. У події взяли участь 100 учасників – професійних акторів, студентів театральних вишів та аматорів театру – з Києва, Львова, Луцька, Миколаєва, Одеси, Сум, Авдіївки, Харкова та інших міст України.

Французькі гості, а саме режисерка театру і кіно, драматургиня і сценаристка, засновниця і керівниця «Театру дю Солей» 84-річна Аріан Мнушкін (Ariane Mnouchkine) та 15 акторів театру, навчали авторським методикам роботи на сцені, унікальним практичним інструментам, які вони збирали і удосконалювали протягом 60 років. Вони вирішили поділитися власним досвідом, який вже отримали актори у Швеції, Великобританії, Індії, Чилі та інших країнах світу, а також підтримати українців під час війни. Тепер учасники зможуть використовувати набуті навички у своїй акторській практиці.

«Ми постійно дивилися новини про Україну по телебаченню, – розповіла Аріан Мнушкін. – Важко було витримати, щоб нічого не робити… Ми не солдати – у нас немає рушниць. Ми більше не знали як та чим можемо допомогти українцям. Тому я запропонувала акторам «Театру дю Солей» провести так звану Кочову школу і поділитися тим досвідом, який у нас є з українськими акторами.

…Якби мистецтво, зокрема театр, нічого не значили у воєнні часи, не мали певного впливу, то чому кожний диктатор, кожний завойовник, тиран перше, що намагається зробити – це знищити культурну інтелігенцію, артистів, акторів? Тирани нас не люблять. У цьому причина».

Заняття проходили по 6-7 годин на день на камерній сцені Київської опери, яка стала для українців та французів творчим «острівцем дружби і спілкування». Богдан Струтинський – голова Національної спілки театральних діячів України, яка була співорганізатором воркшопу – порівняв участь у цьому заході з щасливим лотерейним квитком, який отримали 100 українських акторів, щоб відправитися в унікальну двотижневу подорож з геніальною Аріан Мнушкін: «Ми щасливі приймати таких гостей в Україні! Дякуємо Аріан та її акторам за цей крок солідарності і підтримки українського театру зокрема та українського народу загалом». Долучилися до організації також Французький інститут в Україні, Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва та Чернігівський академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка.

Своїми враженнями від Кочової школи зі ЗМІ та на Фейсбуці поділилася чимала кількість учасників, серед яких режисерка Олена Вахрамєєва: «…Кругла зала. Жовті куліси. Лінія малярною стрічкою на підлозі, що відокремлює “землю корів” від “плато” – місця де стається театр. Стажери (учасники – авт.) сидять за спиною Аріан. Актори трупи на підлозі біля плато (сцени). Ніяких телефонів, ніякого спізнення, ніяких фото чи відео під час, увага всіх на плато.

Актори виходили грати зі стажерами, одягали стажерів, ставили та прибирали реквізит, допомагали з сюжетами та ідеями, створювали реквізит, грали на плато… Вони ЗАВЖДИ були в готовності діяти! Вони – як супер герої переміщались між плато, кулісами, костюмерною. Це одне з перших моїх радісних здивувань. Актор не як “зірка”, а як той хто служить мистецтву, в готовності зробити все, щоб театр на “відбувся”.

Друге здивування, що вразило, це та правда, віра та сміливість акторів “Театру дю Солей’, що наповнює їх дуже випуклу форму гри! Цей кураж, з яким вони існували на плато!

Трохи тез від Аріан, які гріли мене і які, можливо, стануть корисними іншим. “Дар актора – вірити”.  “Шукай спочатку маленьке, щоб дійти до великого”. “Поезія і конкретика не воюють”. “Актор має бути як губка, всмоктувати те, що дає партнер, музика, атмосфера. Брати це, вірити в це. Якщо актор цього не вміє, якщо є бажання показати себе, то це не актор, а “показушник””. “Кожна частина вашого тіла – це олівець, завдяки якому ви маєте змогу промалювати когось іншого, не себе…”

Особисто для мене це були не прості 2 тижні. Вийти за межі свого звичного – це завжди непросто. Але і без цього неможливий розвиток. Рада, що нам вдалось розділити цей досвід з акторами “Тотеатр” і ми пройшли цей стаж разом. Вдячна усім причетним до організації такого подарунку людям мистецтва в Україні, які продовжують задавати питання “а чи є місце театру під час війни”»/

Авангардний сценічний ансамбль «Театр дю Солей» (Théâtre du Soleil) Аріан Мнушкін заснувала у 1964 році. Її режисерський метод ґрунтується на принципах фізичного театру та імпровізації. «Театр дю Солей» неодноразово називають політичним театром, оскільки його вистави піднімають актуальні соціально-політичні питання. Театр об’єднує близько сотні людей різних професій. Бо це не тільки школа для акторів, а й «школа життя», де театр не може існувати поза суспільством і наголошує на відповідальності кожного у цьому світі. Кочова школа Аріан Мнушкін, яка є лауреаткою Премії Європи (1987), Премії Мольєра (2000, 2010, 2018), Премії Ібсена (2009), Премії Гете (2017), була заснована у 2014 році і побувала в різних куточках світу. Неодноразово після творчих поїздок Кочової школи її учасники ставали акторами «Театру дю Солей».

Аріан Мнушкін розповіла, що їй та акторам важко пояснити жест любові і захоплення, вдячності та тривоги, навіть страждання, але насамперед довіри і надії до українців, які вже рік знаходяться в стані жахливої війни. Їм дуже важливо було приїхати, щоб поділитися своїм підходом до «творення театру». Приїхати, щоб влаштувати свято людяності: «Ми б не наважилися запропонувати таку подорож, якби не мали тисячі свідчень надзвичайної здатності радіти життю, яку продемонстрували так багато мешканців столиці та інших міст України, де грають вистави в театрах. Майже щовечора. Всупереч усьому. Зі світлом чи без світла. Де грають концерти. Майже щовечора. Всупереч усьому. Всупереч усьому. З робочою звуковою системою чи без неї.

Тож як ми можемо безпорадно сидіти перед телевізорами, ошелешені героїзмом одних і недовірливістю інших, які зволікають і нічого не роблять? Інших, серед яких… і ми, в даному випадку».

Вікторія Котенок

Фото – Артем Галкін